Підсумки цьогорічної кампанії з оцінювання якості знань стали справжнім шоком для кіровоградської інтелігенції та провідної частини педагогів. За якістю знань Кіровоградщина пасе задніх практично з усіх предметів.
Тести довели: випускники наших шкіл не знають української мови. Жоден кіровоградець не здав тест на найвищий бал - 200. За цим показником гірший за нас лише Крим! Здавалося б у наш час, коли українську не знає навіть прем’єр-міністр, нічого страшного. Російською обійдемося. Проте не кращі справи у нас і з російської. Той самий нуль. Кіровоградські учасники ЗНО не показали найвищого досягнення ні з фізики, ні з хімії, ні з географії, ні з історії України. По одній людині на усі 200 здали тести з математики, біології, англійської та німецької мов. Серед чотирьох відмінників – два жителі обласного центру (математика – гімназія №9, англійська мова – гімназія імені Т. Шевченка), один - Олександрії (німецька мова) та ще один – Петровського району (біологія). Це власне і всі наші скромні досягнення.За рештою позитивних показників Кіровоградщина в усіх таблицях підсумкового звіту результатів ЗНО, які нещодавно оприлюднив український центр оцінювання якості освіти, нижче середнього, або ж і у явних аутсайдерах. Найкращу якість знань, за інформацією фахівців цього ж центру, продемонстрували випускники Львівської області.
Чому рівень знань нового покоління українців, загалом, і кіровоградців, зокрема, бажає бути кращим та чому нинішнє реформування освіти більше нагадує програму дебілізації населення ми запитали у заслуженого вчителя України, засновника одного із найкращих навчальних закладів Кіровограда – гімназії імені Т. Шевченка, експерта міжнародних освітніх фондів Віктора Громового:
- На мій погляд, найбільша проблема школи у нашій несвободі в усьому. Над школою стоять Міністерство освіти, Академія наук з усією структурою академічних інститутів, різні перевіряючи контролюючі структури, місцеві управління освіти. Школа зв’язана по руках і ногах. І це стосується всього. Учителя, який не може самостійно визначити зміст того, що він викладає. Учня, який не має можливості навіть у старших класах обирати предмети, які йому потрібні. Адже правильно кажуть: те, що тобі потрібно, то не важко, а що важко, то не потрібно. Навіщо гризти граніт науки і чому наука - це граніт, а не щось інше? Якщо це граніт, то мабуть є інструменти більш підходящі, ніж зуби, які обламаєш. Ми змушуємо дитину гризти ті предмети, які йому не потрібні. І окрім негативного ставлення до школи та освіти ми цим ніколи нічого не доб’ємося. Усюди в світі триває перехід від централізованої системи керування освіти до автономії школи.
- Вікторе Володимировичу, але міністерство ніби ж однаково керує і Кіровоградом, і Львовом. Чому у нас така прірва у якості освіти?
- На початку 90-х років, коли система опинилася на межі хаосу з’явилися певні можливості для свободи педагогічної думки та дії. І в різних містах України з’являються заклади нового типу, авторські, педагогічні таланти, підходи і таке інше. Тоді система зробила різкий крок вперед. Потім знову пішло забюрократизування. У Кіровограді тепер – болото. Ну і якість знань – відповідна. В інших містах, слід визнати, не усе так запущено.
Взагалі сьогодні в світі говорять про необхідність перевинайдення школи. Бо ота модель освіти, яку 350 років тому створив ровесник Б. Хмельницького Я. А. Каменський абсолютно не відповідає реаліям сьогоднішньої інформаційної епохи. Знання, які пропонує школа, миттєво старіють. Україні треба включитися у цей процес, бо за всі 20 років незалежності освітньої реформи в Україні так і не відбулося. Це справа всього суспільства – якщо ми хочемо, щоб відбулися реформи, треба досягнути консенсусу між основними політсилами, куди рухатися. Тоді отримаємо іншу якість освіти, а за 20 років будемо жити в іншій державі.
М. Терещенко (обласний щотижневик "21-й канал")
